Я за схили твої, небо синє
Одречусь од життєвих принад.
Тілько ти, моя горда країно,
Не лиши мені суму на згад.
Я за долю твою нещасливу,
Відірву свої крила слабі.
Бо не можу літати, а крила
Подарую , лебідко, тобі.
Тілько ти, моя доле завзята
Не чекай, не журись на біду.
Ти поклич мене стріхою з хати
Я почую тебе - і прийду.
Розправ крила, орлице, і в небо!
Годі бути в огні та в сльозах.
Все забуть, настав час, коли треба
Відродидитися не на словах.
Настав час. Україно, веснянко!
Заплети в свої коси квіток..
Прокидайся, красуне, вже ранок.
Обіймемось крильми до зірок?
Я не буду кричати "Кохаю!"
Я облишу поеми писать.
Я для тебе лише заспіваю,
Як життя своє слід віддавать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445280
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.08.2013
автор: Тетяна Хвильова