Я не янгол тепер. Я тепер непотрібна.
Вирвав крила, а з пір'я багаття горить.
Некохана тепер. Ні на що я не здібна.
Чуєш, серце моє, годі жить.
Годі битись завзято, бо немає причини.
Все скінчилось. Підпалюй листи!
Все життя моє було в одної людини,
котрій гидко було цей тягар понести.
Я, бувало, крилатою тільки й сміялась!
В піднебессі не всі так уміють літать.
Ти ж мене з неба зняв. Я самотня зосталась.
І без крил, і без сміху тепер благодать.
Важко докір в душі мене душить щоночі.
Нащо згодилась полюбить?
Та тоді лише бачила неземні твої очі.
А тепер я своїх не зумію відкрить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2013
автор: Тетяна Хвильова