[i](до Дня Незалежності) [/i]
[b][u][i]І[/i][/u][/b]
Ой, дожились. І в нас – перевороти.
Увесь народ надвоє розділивсь.
Транслюються в ефірі ідіоти.
ГКЧП як сніг
на всіх
зваливсь.
Імперія роздерлася на клапті.
То й, слава Богу.
Не минуло й нас.
Історія, як грандіозний фарс,
розставила старих вовків на старті.
Нехай вже вовк, аби не хитрий лис,
що взявсь мирити тих, хто любить сварку.
Дай, Боже, нам, щоб ми не дожились
розпочинати все колись
спочатку.
[b][u][i]ІІ[/i][/u][/b]
Різниця невелика, скажуть вам,
з якого боку справу розпочати,
чи мовою якою розмовляти
дурних батьків розумникам-синам.
Різниця невелика, скаже хтось,
яких тепер дотримуватись штампів.
Не скаже прадід, як нам довелось,
дочікуватись правди від кацапів.
Щоб менший братик рота не розкрив
на цього деспотичного пігмея,
проголосили в церкві третій Рим
нові патриції своїм братам-плебеям.
Шляхом впроваджень людожерних схизм
під гнітом православ’я зверху й знизу
неронівський ввели ідіотизм,
як справжній попередник комунізму.
(19.08.1990)
[b][u][i]ІІІ[/i][/u][/b]
Відмучилось. Минулось. Віджило.
Невже таки, що справді відболіло?
Коли б то так. Якби ж то не кортіло
новим вождям їх давнє ремесло.
Вдивляючись у зоряні світи
крізь цю космічну чорну безпросвітність,
не осягнути Божої мети,
в якій шляхи до себе – через вічність.
(24.08.2013 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: I.Teрен