Вона понадміру складна. До млості.
Наче чотиривимірний простір.
Вона знає що час іде і звідки,
Їй не цікава проміня швидкість.
Вона певна що світання настане
У заграві ранкових туманів,
Із присмаком кавових ароматів,
І словами п`янких мегабайтів.
Вона таїна мені нерозв`язна,
Вільна у клітці - я всюди в`язень.
Вона сяє як сонячне золото,
А я тьмянію срібним холодом.
Вона в захмар`ї і хмільна від шалу
Її простір астральні портали,
А я упав пір`їною на хвилі
Де шепоче очерет щемливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445064
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2013
автор: Олександр Деркач