ось уже вісімнадцять нуль три.
через десять хвилин від'їжджаю.
скільки очі руками не три -
не сховаєш пекучого жалю.
не вдалося. але ж все одно
свої ролі зіграли ми вдало.
хеппі енду нам не дано:
тут чогось забагато чи мало.
хай ти все і не так малював,
та я вдячна за шанс, що ми мали.
хтось раніше мені вже казав,
що час вміло загоює рани.
подивись! вісімнадцять нуль три.
не люблю я ці довгі прощання.
прошу, більше на мене не жди.
і передай своїй мамі вітання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2013
автор: Jugo