Місяць, мов прожектор, світив –
Був у повні і безхмарно було...
Північ – час моїх звичайних див,
Як же з ними добре, – я й забула.
Зірочки в віночки – небо наче сад,
А одна, он, впала в голки їжачку...
Він бажання загадав – щоб життя без вад,
І я йому молочка мовчки наллю.
Наламаю дров – палитиму до рання,
Розкидаю мрії – позбирає сон.
У когось он душа – пісенне надбання,
а у мене душа і розум – не в унісон.
Місяць, мов прожектор, світив –
Був у повні... і хмарно не було...
Північ – час моїх звичайних див,
Як же спати добре... я й забула. 23.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2013
автор: Яна Бім