[i] Тобі, мій щирий друже...[/i]
П’янкість літнього саду,
Яблук дух захмелілий...
Наші весни – позаду,
Тим мені ти і милий,
Що, мов соком налите,
Стигле, зріле бажання,
Пристрасть нашого літа –
Твоє пізнє кохання...
Ароматом дурманить,
Манить світлом рожевим,
І загоює рани,
Викликає пожежу,
У душі і у серці
Б`ється птаха мрійлива...
Кружить, ніжиться, в’ється!
І така я щаслива!
***************
Без доріг і стежинок
Я піду за тобою...
Лугом, полем, травою,
Там, де квіти по пояс.
Різнотрав`ям безмежним,
Чебрецем, лободою
Огортай обережно –
Мої рани загоюй...
Будуть ніжні торкання,
Не цілуй, не примушуй!
Як розбудиш кохання –
То віддам тобі душу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2013
автор: Ірина Лівобережна