Зірка зривається з неба
І десь зникає за мить,
Кожен тікає як треба
Довго суспільству служить.
Може бажаннячко має
Тихо для себе пожить,
Може то втома карає
Й змоги не має світить.
Можна пожити й для себе
І догоріть як сірник,
Краще ж світити із неба,
Шлях щоб звіряв мандрівник.
Кожен із нас наче зірка
Світить у небі для всіх,
Зникнеш, то з`явиться дірка,
Чорна й бездонна як гріх.
15.12.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444935
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Георгій Федорович