Макс розплющив очі та потягнувся. Потім піднявся із свого лежбища та солодко позіхнув. Хотілося їсти.
Першою в ранковому маршруті була кухня. Там, як і думалось, було порожньо.
Наступною була спальня Марка, де той, власне, і спав в компанії довговолосої брюнетки в чорній білизні. Макс поглянув на практично порожню пляшку від вина та тихо вийшов з кімнати.
Посеред ліжка другої спальні лежав Ян в одних трусах, обіймаючи двох блондинок, на яких окрім сережок ніякого одягу і не було. Так, тут теж робити було нічого.
В вітальні стояв ящик від пива, а обабіч нього лежала ціла купа порожніх пляшок. Так, пам’ятається, це Джордж та Майк вчора видудлили на двох, а зараз спокійно спали на дивані.
Більше у квартирі нікого не було.
Макс вдруге позіхнув, повернувся назад до свого лежбища та вмостився, намагаючись не думати про їжу. Проте перед очима так і стояла пачка педігрі, пуріни, чи нутра наґетса...
Макс зітхнув, почухав себе лапою за вухом та задрімав...
І снилися йому гарні собачі сни - хазяїн та миска корму
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444742
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2013
автор: William Mirovich