А ти не знав, що всі нічні птахи стрічають ранок?
Десь ген на стрісі, де попиває сік проміння з пересохлої трави,
птахи милуються,до поки не вчувають шум фіранок,
які людиська відкривають закотивши зрання рукави.
А ти не знав,що чай із м’ятою лікує від мігрені
,яка дере мене як лев оскалений у Колізеї на арені.
Вона мені в надбавку приписалась з робою й скаженими сусідами,
а сили м’яти відкривають інший світ, стають моїми гідами.
А ти не знав,що в бесіді із кумпелем хмільнішим стає пиво.
У п’ятницю під запахи із кухні в кнайпі,
маленька зустріч перетворюється у цілковите диво.
Що не помітними стають прості прохожі і повислі маринарки.
І тільки раз по раз сусіди викрикають,щоб принесли за їхній стіл гарячі шкварки.
А ти не знав,що дерево пуска коріння глибше в землю тільки навесні,
щоб вийти нарешті на волю, забувши про вчорашній сніг.
Який морозив його дерте коріння розлежане на перехресті трьох доріг.
Така його спокута,такий його батіг.
А ти цього не знав?
Шкода,що ти цього,мій любий, не пізнав..
http://vk.com/dim.svitla
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444426
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2013
автор: Мері Benovski