Ш.І.
Ти пам'ятаєш той вечір в саду...
Нам по 15 було – майже діти...
Я додому рушила... зупинив – Проведу!
Я заклякла на місці не в силі ступити...
Не згадаю доторку наших рук,
(Але там сходи – мало би бути)...
Переживши від байдужості стільки мук,
Як могла так надовго той вечір забути?
То дівчата, (ті кози мої милі, малі,)
На джентльменство тебе нацькували...
А ти ж добрий – тож провів до дверей...
Як же серце дурне, (молоде), калатало...
Я сміялась і дякувала... Не доберу...
Як могла просто так тоді відпусти?
Через стільки літ, той вечір загадую, як мару...
... Ти живеш непогано: дім, дружина і діти.
Я згадала той «конвой» випадково,
І на серці жодних протестів...
Ще нюанс (приємно, хоч загадково) –
Менша донька твоя – моя тезка... 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2013
автор: Яна Бім