вдивляєшся в мене щоденно наче у глибину океану
тіло якого давно отруєне цивілізацією
і йому нікуди подітись крім як
час від часу підніматись до неба
й повертатись назад
у безкінечному колі самоочищення.
пробач, я не така, якою хотіла б бути
ти постійно намагаєшся щось мені сказати,
а я не завжди налаштована на те, щоб слухати
моє істинне "я" в мені.
інколи я сама сідаю на березі свого океану
й мовчки спостерігаю як хвилі
безперервно лижуть своїм мокрим язиком
пісок хвилин часу, який нам з тобою виділили.
вдихаю вологе повітря, милуюсь тобою...
ти таки гарна, але мусиш залишатись у своїх кордонах
бо інакше
я не знаю чи зможеш ти затопити все, але
емоції мусять залишатись емоціями
до того самого часу коли
плити рушаться з місця і берег
вже не буде достатньою перешкодою
і ти отримаєш абсолютну свободу себе справжньої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444205
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: М. Вольная