З безсонням без молитви пропадеш.
Вночі поститись краще ніж говіти.
І свердлить мізки все одне і те ж –
для чого грішні плодяться на світі?
Збитошні діти темні, добрі, злі,
яких потрібно і таких терпіти.
В житті – ні одиниці, ні нулі,
то де таке нецифрове подіти?
Простих і сірих, в будні і в свята,
освічених і схильних до утопій,
кому здається істина проста
на рівні примітивних філософій,
кому простіше замість боротьби
напитися, наїстись, насміятись...
А що було б у всесвіті, якби
одні безсмертні мали залишатись?
Ото б подивували білий світ,
в якому вірогідне не буває,
і був би їхній найточніший звіт,
що темної матерії немає.
Вже не одне поламане перо
про істини правдиві до обідні.
Дурні навчають, а годують бідні.
Що не кажіть про світло і добро,
мабуть між одиничок і зеро
цій темній масі ми таки потрібні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444202
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: I.Teрен