ЛЕГЕНДА ПРО БОЙКІВЧАНКУ НАДІЙКУ ТА ЗРАДЛИВОГО ПАРУБКА
(навіяно відпочинком у Моршині, легендами екскурсоводів, та "дієтичним продуктом "Наріне", що іноді давали на сніданок у санаторії). Взагалі - це жарт.
Аліганськая колиба під смереками стояла,
Бойківчаночка Надійка в тій колибі проживала,
В полонині вівці пасла, бринзу файную робила,
А надвечір біля ватри "Кобзаря" на пам'ять вчила,
Її прадід з Коновальцем ліг у горах за свободу,
Дід з Сибіру не вернувся, батько відшукав роботу
Десь подалі від отари, в Португалії здається,
Мати в Відні у прислугах, ось сама вона і б'ється,
Правда, стрийко був на догляд, та з туристами він запив,
На трембіті дув їм польки, доки геморой не трапив,
Але якось, із Яремчі, кремінь-легінь йшов до Стрия,
Знали добре хлопця цього в Моршині і в Коломиї,
Був одягнут пиндиково, мав він чудернацьку вроду,
Бо той леґінь, як не дивно, був арм'янського народу,
Він постукав до Надійки попрохати щось попити,
Але глянув в її очі і зостався з нею жити,
Він кохав Надійку милу і вона його кохала,
І вона його любовно "хачиком гуцульским" звала,
Готувала йому справно юшку, банош і кров'янку,
Він же звав Надійку дивно – "Наріне" – немов арм'янку,
Поважав він стрийка-п'янцю, дуже приязно з ним вівся,
І чомусь. від той приязні, в стрийка геморой десь дівся.
До душі душа тягнулась, прагнуло до тіла – тіло,
Але був він арм'янином, тому хист він мав до діла,
Від овечок він прикинув скільки буде мать навару,
За курдюки їх потримав і замислився той ара,
Поки Наріне у Прута кісоньки плела красиво,
Вівці вигнав він з кошари і погнав до ЖидачІва,
Там їх всіх він звів на м'ясо – най тобі той шлях потрафив!
За цей злочин в буцегарню краще б ара той потрапив,
Він відкрив кав'ярню "Довбуш", на гуцульський лад – культурно,
Шашликами там туристів годував, і не задурно!
А на гроші шашликові(се ж Надійчині є гроші !),
Закупив у Львові славнім молочарню він хорошу,
Калапуцав йогурт модний, гнав кефір, неначе воду,
І збував їх за доляри санаторському народу,
А кефір свій синтетичний, най би я цього не знав,
Він "продуктом дієтичним Наріне" його назвав,
Розписався він у зраді на пакетику кефіру,
Та попав пакет в колибу, де Надійка о ту піру,
Сльози ляла, бо не знала де її подівся хачик,
Але напис прочитала та підстрибнула мов м'ячик,
Бо ж вона шукать овечок до Говерли аж ходила,
І у лісі заповіднім всіх ведмедів перебила,
Не ведмідь нараз, а зрадник тут ширяє по Карпатах,
Ну, лебедику чорненький, сам ти в тому винуватий...
З діда-прадіда Надійка завжди влучно в ціль стріляла,
Дідусевий шмайсер в схроні в темнім лісі доставала,
Дочекалась "мерседеса", що ним підлий хачик їхав,
І ступила на дорогу. Промайнула в очах втіха,
Довга черга полоснула, розтрощила скло на скалки,
Розлетілися із криком смуглі мов арм'яни галки....
Крок за камінь – і все стихло, в урвищі авто палає,
Стежкой вовчою Надійка до колиби поспішає,
Ну а всюди, як у пісні, буйно квітне черемшина,
Радісно дівча співає : "Ще не вмерла Україна",
Легко в лісі слід заплутать, бо густий він - як годиться,
Помастила салом шмайсер – най лежить, мо знадобиться,
Бойки, лемки та гуцули, дбайте про свою природу,
Бачте як в Карпатах зручно боронить свою свободу,
Не кефір , а кров пролилась, як Бог свят, Надійка права,
Тільки стрийко щось сумує. Але то вже інша справа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444178
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 19.08.2013
автор: Просто Олег