Ой, зелений гаю,
Я тебе питаю,
Як зустрів дівчину
Чом без неї гину.
Щиро ж привітався
І Петром назвався,
Вона ж усміхнулась
Й мовчки відвернулась.
Та пішла між люди,
Я ж шукаю всюди,
Та ніде не бачу,
Сяду і заплачу.
Ой, зелений гаю,
Я тебе благаю,
Мабуть, я кохаю
Й що робить не знаю.
Що ж мені робити,
Як без неї жити.
У гаю зеленім
Щебети шалені
Всі затихли разом,
Бо Петро їх вразив
Розпачем кохання,
Марністю шукання.
Ой, зелений гаю,
Я Петро благаю,
Вітер скрізь літає,
Вітер усе знає.
Поспитай у нього,
Дружбана свойого,
Милу де шукати
І мені дай знати.
Вітер усміхнувся
Як у гай вернувся,
Дівка та заміжня
Й справді мила й ніжна.
Гай Петра обманить,
Щебетом заманить
Й на Петра подіє
Й розпач геть розвіє.
Спогади ж лишились,
В душу заселились,
Вже Петро не плаче
І спокійний наче.
09.08.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444174
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: Георгій Федорович