Тебе вже осінь золотить,
Мій друже, ясеню веселий.
Як швидко час отой летить
І голосніша листя шелест.
Мій, з давніх пір, товариш ти,
По гороскопу, від колиски.
І чую я, як ти тремтиш,
Коли іду від тебе близько.
Твої потоки знов і знов
До мене в серце зазирають,
З тобою рідні ми давно,
Це душі наші відчувають.
У мене в серці німота,
Коли хтось гілочку зламає,
Й тобі по листю гіркота,
Коли моє хтось серце крає.
Так і живемо: ти і я,
Мій брате, ясеню веселий.
Ми в світі всі одна сім’я:
Гаї, поля, міста і села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444129
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: Мірошник Володимир