Через війну - до перемоги,
З роками - у небес дороги…
Лишилося іх дуже мало,-
Випробування доля дала…
Вони життя так люблять дуже,
Не ставлення таке байдуже,-
Де без ціни заслуги стану
Всіх з йменням гордим – ветерани
Чомусь це більше не святиня,
Бо гроші в силі та гординя,
Їм дивлячись лестно у вічі
Душу та серце цим калічать
Цікавить не мирська розвага,-
Увага поколінь, повага
Та чуйність з добротою вчинку
До праведного відпочинку…
Сумне життя синів народу,
У мудрості безмежній броду,-
Смерті капкан на кожнім кроці,
Бо правда на другому боці…
Спиняють часто життя води
Дорожньо-транспортні пригоди,
Ті, що несуть родинам бідства,
Летальний крах чи страх каліцтва…
Їх звинувачують невинних,-
Втратили розум у сивинах,-
Щоб з легкістю закрити справу,-
Хоч дійсно - з розсудом на славу…
Часто задушливість ядуча
Тисне отрутою гнітюча
Димом сміття, де попелища,
Давить за горло, в ранах свище…
Що на війні так небезпечно,-
На відпочинку – недоречно!
Зник спокій, друзів спілкування,
Долі врожайності збирання…
Не вибухи війни іх трусять,
В наш час так виживати мусять,
Терпіти кривди над собою
Занурившись в сум головою…
Життя тікає геть барвисте,
Бо скрізь одні канцеляристи,-
Міцно тримаючись за лави
Кроку не зроблять без заяви…
А якщо зроблять, то без проку,
Чемність згубив той чин нівроку,
Де є права дуже могутні,-
Обов’язки чомусь відсутні
Раніше, як присяга кличе,-
Сам до народу йшов дільничий,
Тепер не дивно,- на посаді,-
Секретно- скритний при нараді…
Така міліція - безсила,
Злочинність розпустила крила…
Замість життя –одна напруга
Та над порядками наруга!
Де людяність, душевність щира?
Де вдячність обережцям миру?
За небо сонячне безхмарне
Подяка ветеранам гарна?!
Тож знають наші ветерани,
Чому ятряться досі рани,-
Всі їх прохання - пусті дзвони,
Як і звертання до закону!
17.08.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443893
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.08.2013
автор: Єгорова Олена Михайлівна