Прошу тебе, мій болю, не зникай!
Шторми в мені шаленим ураганом,
Із приспаних думок зривай кайдани.
Ставай безсмертям у моїх рядках!
П’яни мене отрутою, п’яни,
Як ідолу, собі принось у жертву!
Хворіти серцю краще, ніж померти.
А смерть – це спокій на краю весни…
Карай мене, та тільки не мовчи.
Твій голос, як божественні нектари,
Наповнює мене солодким чаром,
І від небес дає мені ключі.
Прошу тебе, мій болю, не стихай…
Лиш я тебе почую – не сторонні.
У серці відізвешся дивним дзвоном
Такого ніжного, та все ж… гріха!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443807
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2013
автор: Лілія Ніколаєнко