Вже в сотий раз на ті же граблі. -
От я незграбна!
Чому ж мене так шлях той вабить,
Де є неправда?
Я навпростець йду по руїнах -
Така наївна!
Мене ж запруть в чотирьох стінах,
Як ту звір́ину.
А я дурна, бо справедлива -
Чекаю дива,
Бо ще думки такі цнотливі,
Мов у дитини.
Та я бор́юся - світ нахабний
Б'є нещадно...
Ще стану кілька раз на граблі,
Бо хочу правди!
//16.08.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443691
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.08.2013
автор: Marisong