Пішов з дому чоловік,
Жінка накричала,
Не стуляла та повік,
Його ніч чекала.
Перебрала в думці все,
Що йому казала,
Мо’ образливе слівце,
Його кров й заграла.
Він образився й пішов,
Має мо’ коханку,
Де собі її знайшов,
Думала до ранку.
Щоб порадитись пішла
До куми своєї
Й чоловіка там знайшла
За столом у неї.
Поруч з ним і кум сидів,
На столі закуска,
Чоловік її хропів,
А у плящці пустка.
Жінка зрозуміла все
Й потягла додому,
Не казать образ слівце
Поклялась нікому.
Й чоловіка берегти,
Як зіницю ока,
Більш такого не знайти,
Думка ця глибока.
19.07.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443651
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.08.2013
автор: Георгій Федорович