.
Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні,
Терново-огненні запилені кулі,
Що зорі багряні пили на узвишші
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.
Я — цинкова форма. А зміст в мені — груші,
...
З республіки соків заблукані душі,
...
Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.
1963
Іван Драч
Простеньке відро, хоч і цинкове, геби,
Та це – лиш здається, я - форма небес,
Коли з мене викинуть все, що не треба
І з неба насиплять по вінця словес.
Буває, насиплять то вишні, то груші,
То яблука, зібрані в пору з гілля…
А чи поскидають заблукані душі,
Не знати-бо звідки, та не звідсіля.
Я й вічним було б з нержавійки, не з цинку -
Бо це і часа́м непідвладний процес.
Збирались в мені б із хмаринок дощинки –
І в них відбивався б кришталь із небес.
Та, стрімко прокресливши небо у тиші,
В мені опинилася куля на дні -
Багряна зоря напилась на узвишші
І, п’яна, скотились на Землю у сні.
15.08.2013
* Натхнення: Іван Драч "БАЛЯДА ПРО ВІДРО" (http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17046)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443597
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 16.08.2013
автор: Le Magnifique