Ти залиш мені крихту ніким ще несказаних слів
і рештки думок що краще тримати в долоні
не чекай на пристані далеких чужих кораблів
мене зачекай, мене в час мого безбороння.
У стінах де мармур прокладає сво́ї дороги
на підвіконнях заржавілих іскристих ідей
кожен вірить собі у свого найкращого бога
ти повір лиш у мене, як повірила я у людей.
Торкнися думок вони стануть твоїм зорепадом
і світлом червоним запалає марево днів
ще дуже далеко до змитого вщент листопаду
круїзи у крайність, на грані глибин почуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443479
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2013
автор: kore