Картридер згорів ще вчора. Оперативна пам'ять зникла безвісті. Дроти не знайшли себе у комусь. Всі записи згнили, розклалися, стали землею приборкані. Тепер вона цариця амнезійнної пастки і лінивого без дійного блоку, тих осіб. Незрозуміло чи вони самі чи вони в затемненні, як наша планета іноді повністю, чи такими народилися чи стали. І в цьому рабстві, загублені в просторі, насолоджуються безсонячним промінням. Вони не темні, не теплі а просто не світять. Таким чином виправдовують своє не забезпечене ні чим існування. Ні п'янким ароматом жінок, ні холоднокровністю відчуттів, як сірники, ні хитким фінансовим маревом чи спадкуванням, ні абсолютністю. Так сидячи в запилених кайданах, кричали від мовчання стереоскопні тварини. Їхні теплові реактори зламані, прибори нічного бачення затьмарені, терпіти в муках не вміли, видно наставники були трохи гірші за олухів, за те своїх безсовісних родичів бачили за віки. Це секта яка трималася завдяки антисептичним ідеалам для своєї ж користі. Як завжди в без корінних співтовариствах ціль - срібло. В один провідний момент до реальності пульс не витримуючи бився, сміх не сміявся а сльози ще думали. Насправді безвихідь, не так лякає як антисиметрія, а ще більше її нав'язливість. Тож зачиненість взяла над своїми верх, якщо лиш зірвати замки і ключі стерти в пил, то пошуки придатності для життя можуть завершитися ще будь як. Хай краще будуть арки. Так без перешкод можна проникати і адаптуватися. Жорстокий диск на дверних кордонах не буде конфісковано, за не законний перевіз думок. Але пізно отямився, це в кращому випадку, пізно це пізніше ніж рано, пізно це коли ні голова ні її нутрощі не можуть налагодити відносини з всім що прогресує. Все дозволено і нічого не приховано. Така відверта та безсоромна господарка вільно тримає бездомних, чекайте і скоро прийде артроз, остеохондроз і плоскість розуму. Вільно так, в такому випадку діє функція "і входить і виходить", але тут вже дивлячись що саме і це вже залежить від степені розбещеності та оголеності. Цій жахливій інфекції надали законний статус, державний або галактичний неважливо. І вона дуже схожа на Кобзар, що на полиці, чітко виконує свою роль, збирає сіру масу як та інфекція відбирає собі кадри. У публічності є вороги, один з них - сором. Все не добре від не чистого. Тому екстракт страху, а в ньому не впевненість зав'язується ланцюгом. Таких ворогів необхідно катувати для свого ж блага. І повстати проти поки не з'їла хтива паночка рулет з твоєю начинкою. Йти в бій. Відстоювати свою нікчемність і перетворювати її на досконалість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443447
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.08.2013
автор: Максим Жембровський