Три тополі ваблять долю,
А три груші – душу,
Гуляв козак в чистім полі
Та до війська мусить.
В рідній хаті стара мати
Рушника давала,
Що шукати та що мати
В нім навишивала.
В тяжку пору три кольори
Всі стежини пишуть,
На неспокій три сторони,
Лиш одна – на тишу.
В першу підеш – битим будеш,
В другу – не вернешся,
В третю – в полон попадаєш,
В четверту – озвешся.
По червоному – слід крові,
В чорнім – домовина,
В синім – буде світ немилий,
Полотно – щасливе.
Не козак щоб щось за так,
На бога не візьмеш,
Кругом хати кинув знак:
Помирати встигнеш.
Скочив хутко на коня,
Курява знялася,
Колір вибрав навмання
Й служба почалася.
По всіх сторонах ходив,
Здобув шану й славу,
Знов до неньки повернув
Вже в свою державу.
Доля лише того любить
Хто її шукає,
Меч тримає, совість будить,
Бога прославляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443441
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.08.2013
автор: БГІ