до середи серпня такі відверті промені сонця
я вицілував твою святість вкорінену в час
і скільки б не клав залишки голосу до ніг твоїх
ти все йшла зеленими травами
що лоскотали твої руки
і розчиняли десь глибоко в коренях присутність
тебе в тому маленькому світі
пам'ятаю
летіли позаду спалахи метеорів
нас тоді ще було двоє
і кілька сотень зеленого
що вже всмоктався у сонну артерію
разом з твоїм запахом
ти здавалась такою величною
що молитви відправлені в небо
зупинялись обабіч тебе
щось шепотіли
а деякі плакали
і пройняті поглядом Пречистої
вертали назад
до мене
а я вдивлявся у засмальцьоване люстерко
висушував залишки вічності на його долонях
і так заздрив тому нікчемному серпню
вас
досі було там двоє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443154
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2013
автор: Нова Планета