Подивися на цю руїну-
Зневажаємо власну волю
Нам байдуже на Україну,
Нам начхати на власну долю.
Тихим шепотом давніх віків
Дніпра старого докором німим
Через морок русифікованих років
Ким ми станем? Ким ми виростем?
Ким ми будем через кілька років?
Цигарки, горілка під'їзд?
Наберемось ще більше пороків,
Не платитимемо за проїзд...
Ну, начхати на долю, добре
Кожен себе руйнує як хоче
Не у кожного серце добре,
Не у кожного мозок пророчий...
Діти... Наші любі, рідні діти...
Ким будуть дивлячись на нас вони?
Як житимуть? Чому будуть радіти?
Які їм снитимуться сни?
Докурюючи чергову цигарку
Пропагандуючи руський язик,
Оминаючи українську марку
Остерігайся щоб твій рід не зник!
А найкраще усе змінити,
Відродити квітучу Україну
Не скаржитись, лаятись, нити,
А плекати на вустах мову солов'їну
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443038
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2013
автор: Марфа Баль