"Доброго ранку!"- cонце в очі мені загляда,
Промінчиком світить здаля, мене звеселя,-
"Вставати вже пора! Новий день давно загора,
Чекає із урожаєм матінка-Земля".
Стигнуть на полях сонцем налиті повні жита,
А волошки сині золоті вінки спліта,
Пахнуть моїм босоногим дитинством ті хліба,
Парним молоком, щастям наповнене життя...
Бабусині руки до грудей внуча пригорта,
Порепані від роботи, в'їлася земля
Та вони найкращі в світі, йде від них теплота,
Глиняна прохолода долівку устеля.
Шовковиці розповзлися чорнилом по губам,
Та солодка смакота до роту потекла,
Сонне кошеня муркотить в пелені фартуха ,
Під стріхою щебече ластівочка мала.
Чомусь нахлинули спогади веселі й сумні,
Не вернуся більше я туди, плаче душа,
Позаростали споришем стежки ,нема рідні,
Ні хати, ні дворища...Нічого не втіша.
Не стелиться барвінок, не росте і любисток,
Не бованіє мальва, не пахне м’ятою,
Не духмянить бузок...Загубився мій прихисток
Серед буремних літ. Та з надією встОю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442840
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Макієвська Наталія Є.