З метою в сина виховати гордість
За свій заможній статус у житті,
Подався батько з ним туди, де бідність,
Куди дістатись можна на човні.
Пливуть вони і мовчки споглядають.
І бідності відкрився горизонт:
Електроструму люди ті не знають,
І не тримали у руках банкнот.
Немає там басейнів із джакузі.
Єдиний став. Поміж дерев й кущів
Умовні стіни - їх домівки в лузі
Без вікон, без дверей, замків, ключів.
Собачі зграї, кішок не злічити
Довкола зубожілих тих людей.
Працюють важко на землі, щоб жити!..
Ромашки й маки замість орхідей...
Вздовж берега бідняцького пропливши,
Спитав у сина батько: "- Як тобі?..."
І відповів син, голову схиливши,
І вразив батька відповіддю: "- Ні!
Вони не бідні, навпаки - багаті!
Ти тільки глянь-но скільки в них собак?!
У нас лише один та й той у хаті!
А скільки кішок жвавих?! В нас - ледак.
Що з того, що басейн на півподвір"я?
У цих людей ріка он - без кінця!
Їм світить безліч зір із надвечір"я,
В нас ліхтарі й краса не видна ця.
Довкола двору муром огорожа,
А тут у них - суцільний горизонт.
І їжа в них своя, на їжу схожа!
Тут чистий простір, в нас - євроремонт.
Їх будить промінь сонця, нас - будильник;
За зоопарк ми платимо свій гріш,
А тут природи дикий заповідник;
Наш захист - стіни, в них же - світ без меж.
Про цих людей дізнався я багато:
Вони багаті іншим, хоч і в злиднях.
Я дякую тобі, мій любий тату,
За те, що показав, які ми бідні".
"Злиденне багатство (продовження). - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443228
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442755
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Бойчук Роман