Просто осінь гуляє містом.
Просто дощ розтрусив намисто.
Просто річка намисту рада –
буде в чаші латать збирати.
Що, промокли? Яка дрібниця!
Адже дощ у твоїх зіницях –
не осліпнути б! – так сміються…
З них доволі дощу нап’юся.
Увіходьмо – у воду, в небо…
Я від себе іду до тебе,
я втрачаю себе свідомо
до оскомини, до судоми.
Від найдальших своїх околиць
йде дощинками день і колеться.
Замочив у калюжах вуса.
Він сміється, і я сміюся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442679
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Omega