Замало емоцій, щоб жити
на повну.
Щоб жити на повну, замало
життя.
Плете павутину замучена
просинь
Невисловленості, марноти,
небуття.
Не хочу шукати причини
безумаства,
Що змушує мовчки
гребтися в смітті.
Не хочу спиняти галопу
утечі
Від того, що мала б, якби
не "якби".
Замало повітря в
заштореній спальні,
Замало снаги для
можливих висот.
Як мало того, що було як
востаннє
Й багато нудотно пустих
балачок.
Чому мені важко забути
незнане?
Чому неможливо збагнути
нове?
Для хворого мозку і світу
не стане,
Щоб вкреслити в рамки
його ще й себе.
31_07_2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442610
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Тінь Сонця