Ти спитаєш –
Коли вже настане ранок?
А у сонця в будильнику ще і курок не зведений.
Хай світає,
І за вікном філігранно
Сині сни нерозстріляні топчуть роси своїми кедами.
І погонич
Пускає Гончих своїх між зорі,
Щоби випасли Діву і Риб між Гіядами й Альдебараном
У долонях
Скипає роса. Й біля скроні
Усміхається Диво. Усміхається зорями ранніми.
Й засвітає,
Й посунуться зорі в стайні
Вітер повністю вщухне, будильник у сонечка вистрілить.
Ти спитаєш –
Коли вже настане ранок?
Так от, сонце, послухай. Настане. Коли вже вистачить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442598
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Кот Єльпітіфор