Ну що ж, малий, ми будемо по різні сторони електричних станцій,
будемо кохатись у дорогах своїх зіниць
і будемо вічними бранцями своїх чортових махінацій.
Назавтра ти намутиш трави, заглуших запах бензину піццою
я буду вже за сотні тисячі миль
буду, як хтось би сказав, вільною птицею.
Згодом про нас напишуть баладу, мов би то, вона звалила від нього в час розпалу війни
між контрабандистами піцци з маріхуаною
вона, скажуть, палила своі листи, і тікала дорогами й станціями.
Ми сядемо на поріг, за сотні тисячі кілометрів доріг
ти закуриш
вип'єш чаю
скажеш, що вилітаєш, припустімо, в Берлін
я допалю свої листи, доїм твою піццу, закінчу війну між контрабандистами, в решті решт, скажу, що також вилітаю, припустімо, що також в Берлін.
Попрощаємось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442590
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: La Presse