Поки ти ногами ворушила листя,
Підкидаючи його вище голови,
Я дивився на рожево-жовте місто,
Якеє зовсім скоро буде у пітьмі.
Сонце майже за обрієм сховалося,
Останні промені світили крізь дерев.
Ти ж кружилась, щасливо посміхалася,
Простягала своїї руки до небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442499
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2013
автор: pippouzver