Ти чекаєш…
чекаєш дзвінка….
А можливо, новий ранок…
Можливо, нових людей
На своїй життєвій стежині
А можливо, ти мрієш про нього
Ти не бачила його….
О, ти не бачила його уже довгих півроку.
Ти не чула і не відчувала його підтримки
А хтось говорить, він тебе не вартий
Хтось шепоче тобі на вушко – ЗАБУДЬ ЙОГО!!!
Хтось, комусь, але тебе ніхто…і ні про що
Так і не запитав…
Нікому не цікаво знати,
Що ти його кохала…
Ти посміхаєшся крізь сльози…
І що тобі оті випробування…
Найголовніше тепер спробувати
Почати жити без нього…
І навіщо говорити оточуючим
Про те, що тобі болить
Що ти задихаєшся від несказаних слів
І що ти будеш робити…
Не знає ніхто, окрім Бога
О, Всевишній…це ти її тримав за руку
Тільки ти її підтримав,
Коли весь світ був проти неї
Це Ти став для неї найкращим Другом
І зараз, і до кінця її днів на цій Землі
Ти будеш поруч…
Оберігатимеш від злих людей
Від болю, від розчарування
Ніхто її так добре не знає
Окрім Тебе…
І що їй ті,
хто марно розкидається словами
Хто її, просто не знає…
Хто її, просто не розуміє..
Боже, Дякую!!!
08.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442403
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: Samolichenko Svitlana