Я думала, що ти мене пробачиш.
Коли я скажу: "Ти є просто Друг".
Ти вірив, що хоч раз мене побачиш
Це вітер паднімав робочий дух.
Ти мріяв буду вірити й любити,
Але це був оманливий міраж.
Повір без мене зможеж ти прожити.
Моє останнє слово ти поваж:
"Хотіла я кохати, але не тебе.
Любовю малювати озерце".
Пробачити не зміг мене
Залишилось одне слівце.
Надіюсь, що колись ти зрозумієш,
Що я така, як подих вітерця.
А ти мене ніколи не зумієш
Приборкати, як море озерця.
Повіє вітер, ти мене забудеш.
Довкола так багато є дівчат.
Кохай її так щиро, й не осудиш
Згадкою мене в свічат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442339
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: малина сладкая