Ти сама таким мене зробила
І невидимими фарбами портрети
Малювати їх для себе ти просила
Я закінчив, а тепер не знаю де ти...?
Змиє дощ якісь старі образи,
А туман поглине наші зради
От якби майбутнє знати зразу!
І над долею своєю мати владу!
Тай боліло щось колись у грудях...
Встану вдосвіта, не треба проводжати
Сивина на скронях нас остудить
Що ж, її й не треба малювати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442335
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: морський лев