Якби життя залишилось сім днів-
Я прожила б до краплі лиш з тобою.
Робила все,що ти би захотів.
Була би грішною,була б святою.
І цілувала б вічність я тебе.
Варила каву,вчила з медом пити.
А вечір все тепло в торбу згребе,
За тебе буде Янгол все молитись.
Я б всі хвилини віддала тобі,
І ні на мить одну не покидала.
Складала б тобі вірші для душі.
А тіло до світанку цілувала.
А ти мені би коси заплітав,
І сплутав поцілунками(я знаю).
А потім всі вірші би прочитав,
В твоїх обіймах вкотре засинаю.
Якби життя залишилось сім днів-
Тебе би я за руку лиш тримала.
Так дивно день(як свічка)догорів...
А я тебе до зір процілувала...
_____________________________________________________
Хтось думає-Голгофа...Звичний день...
Хіба казали-буде завжди свято?
А де молитви молених прощень?
Христа за люд на хресті розіп"ято.
Голгофа?..Це буденнісь,це життя.
А ми себе прирівнюєм до Бога.
Чи маємо хоч в серці співчуття,
Коли потрібна наша допомога?
А може,цей жебрак святіший нас?
Безхатченко в душі до Бога ближчий?
А хтось малює нам іконостас,
І фарби бере з хмар самих найвищих.
Голгофа?..Та кидаємо хреста,
Підрізуєм і вчинками,словами...
Дитина Бога так його несла...
А ми живемо в цім житті сліпцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442220
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Відочка Вансель