VI. Цукрові тумани
Укрилось небо ковдрою бажання.
У темно-оксамитовий полон
Нас манять фіолетові тумани,
Ми дихаємо ночі в унісон.
Зірками проростають дивні ноти,
Кладуть серця на музику жаги.
Ніжніший невагомості твій дотик,
Мені дарує райські береги…
І перли слів палких, як насінини,
У землю щастя падають… ростуть…
Люби цю ніч… Цілуй мене невпинно!
Пізнаємо гріха блаженну суть…
Я – спіла ніч, а ти – її коханець.
Напившись диво-місячних пісень,
Прокинемось в цукровому тумані,
Нектаром із казок почнемо день.
Цикл "12 казок місяця"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442197
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Лілія Ніколаєнко