Двері відчинилися, вчителька зайшла до класу. Перший урок в 11-А, в них «Маруся Чурай», а це означає, що вона майже весь урок буде розповідати дітям про кохання, зраду, ненависть і важку долю. А їй так хочеться помовчати. Просто сісти і мовчати. Деякі з учнів будуть спати, деякі - гратися на телефоні, інші - уважно слухатимуть лекцію. І ніхто з них не знатиме, що вчора ввечері, прийшовши з роботи, вона побачила свого чоловіка з іншою… Ніхто не знає, як вона всю ніч просиділа на кухні і плакала, як їй було важко. А сьогодні вона стоїть перед класом і розповідає про важку долю Марусі Чурай, про зраду і несправедливе кохання. Їй важко, але вона вчителька, вона не має права зривати свою злість на Іванові, Петрові тощо, який заважає їй. Бо вона - Вчителька! І ніхто не знатиме, як вона прийде додому, нап’ється гарячого чаю, і сяде читати Лесю Українку. В двері хтось невпевнено постукає . Вона зрозуміє - чоловік повернувся. Відкриє двері і впустить його до квартири. Вона знала, що так буде… В знак примирення вони проведуть разом прекрасну ніч, а зранку - знову в школу. І вона не має права показувати дітям свої щасливі очі. В неї урок. Дієприкметниковий зворот… Життя налагоджується….
P.S. Цінуйте своїх вчителів. Вони теж люди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442041
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Marri O`Hara