Оксамит…летюче павутиння…

Ти  пахнеш  і  мускатом  і  спокусою,
А  я  поранена  її  покусами...
Ти  грім  у  яснім  провесні,
А  я  бажання  мого  нероздільності...
А  ти,гарячий,як  окалини,
А  я  сніжинка  вічно  таюча...
А  ти,портвейн  хмільний  у  осені,
А  я  жоржина  літня  зрошена...
Ти  гордий  вперто  не  доступний,
А  я  дзвіниць  всіх  відгуки...
А  ти,розведених  мостів  тумани,
А  я  потік  між  берегами...
Ти  метеорит  у  вільнім  просторі.
А  я  цирконій  в  нього  зрощена..
Ти  вже  не  мрія  зніжена,
А  оксамит...  летюче  павутиння
Тенета  долі    досі  нескоримі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442020
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Плискас Нина