Це отруєння - ніжне. Це мій перевернутий маг
оголошує зиму...Блакитний мороз на сурми...
Недовершені вершники їдуть у край невдах,
і цокоче по вербах таке запізніле: "Цур їм!"
Царські сльози на перах...Принцеса кривого скла
коливає на віях іще неживе прощення.
Жоден дурень столичний відтінки твої не склав,
та ротами провінцій тебе розтинали вчені.
Це отруєння, хлопче, і хай вибачає Прокруст,
ще опинишся тут, перерісши взуття і зливи,
і просвітницьке сонце квапливо впаде до вуст,
розтинаючи голос на праведне і брехливе.
А тринадцята карта кощавіє щемом чар...
Все, що вище,-- то я. Блазнювання близнят -- по центру
Це отруєння -- вперше, і півень заверещав,
коли втомлені вершники тихо лягли під церкву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44193
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2007
автор: Малігон Анна