Параболічно увійшовши в зону
Проклять та чорноти душевної,
Зірвав я знову очманіле гроно
Гіркоти сліз; також непевної
Турботи зичної про вчорашній день
І розмаїття всяких порухів,
В багнюці звично чуючи "Дзелень!" -
Єднання тілом, серцем слабодухих.
І раптом падає вранішня зоря
На цю мертвечини купу гною,
І дзвони розбивають ці болота,
І кличуть. кличуть всіх нас до бою!
Гуркіт співу акафістом пролунав
І спомин кинувся у Майбутнє!
Невже я все це вже знав і проминав?
То в Минулому так був могутній?
23.01.1995
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441803
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 06.08.2013
автор: Левчишин Віктор