Наткало небо льону голубого
На парасолю, щоб укрити ліс.
Налила хмара молока парного,
Його я запах набираю в ніс.
Антонівка вже гола. Грушевиця
Нависла плодом. І горіх нагус.
Трава, косою голена, блиститься,
Немов святковий матінки обрус.
Сиджу, дивлюся. День відкружеляла.
В візку онука біля мене спить.
Це підвечір’я сфотографувала.
Хай десь на денці в пам’яті лежить.
Спокійно. Тихо. Рідне ніжне т́ільце
Так солодко у сні собі сопе.
І груди тепле обвиває ќільце
Це все життя..., життя... , як воно є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441698
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)