Ти мене чуєш, Яно?! У мене серце рване.
Так стверджує тепер моя кардіограма.
І тиша їсть мої сирі покої. Грай, органе,
Най мене тішить лише звуків їдка гамма.
Навряд твої простори бачать мої очі,
Бо ми з тобою ніби Львів і Барселона.
Лиш назбираю сліз і наковтаюсь жовчі,
І притулюсь до теплого, але чужого лона.
Тебе зустрінуть вулиці розхристані і голі,
Волосся вітер розкуйовдить неслухняно,
На сходинки ти сядеш поруч кволі, охололі.
І знов мене катуєш. Ти мене чуєш, Яно?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441563
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Яна Янчік