Сьогодні збулась моя мрія, з розряду мрій ідіота. Одна з тих, про які нікому не кажеш, бо покрутять пальцем біля скроні. Вони бувають складні, нездійснені і... простіші простого. Найцікавіші ті з них ті, які оточуючим під силу, а для мене нездійснені.
Я попросила і мені привезли кульку наповнену гелієм. Радію, як мале дитя мильній бульці!!!
Кажуть – щастя не купиш за гроші, але я собі сьогодні купила радості.
Авжеж – смішно так радіти кульці, коли тобі 30, з копійками, літ. Смійтесь наді мною – тільки втішусь – сміх приємніше викликати, ніж сльози. Готова щедро ділитись своєю радістю.
Вона невидима, як гелій, і навіть не об’ємна, як кулька, дивлячись на яку ви неодмінно згадаєте своє дитинство. Можливо у вашому дитинстві, як і в моєму, ще не існувало таких летючих кульок і ви їх теж сприймаєте за малесеньке диво.
Та потім, мимо волі, почала порівнювати себе з нею. Я, як і кулька наповнена гелієм, все прагну злетіти вище й вище, але наді мною стеля і щоразу пориваючись злетіти – я набиваю собі нові гулі... стеля не дозволяє піднятися до таких висот де мене б неодмінно чекав би крах...
Кульку, на певній висоті, теж розірве на шматки. А мене рвало б емоційно після гучного падіння...))) Я також можу «здутися» за день, і бути не у формі, без сил, без надій... але не довго! Повернути тонус (радість, бадьорість) мені допоможе фраза з прочитаного, почутий жарт, молитва, музика, власна іронія чи просто добрий чай.
А кульку такими підручними засобами не "накачаєш", їй потрібно маленьке звичайне диво. А вже потім вона, світло-фіолетова літаюча кулька, стає моїм звичайним маленьким дивом! І поки я ще здатна помічати такі дива – дитинство ще присутнє у закапелках моєї дорослої душі...
24-25.06. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441511
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Яна Бім