Збивають з ніг пожертви на життя,
в мізерних рештках потопають п'яти
і, зупинившись, - десь у двадцять п'ять -
вертаю знову, знов назад вертаю -
в тісні кімнати, за студентські лави,
шкільне повір'я, гойдалка скрипить.
Я ще дитина. Бігаю на ганку,
долоні простягаю горілиць.
І згадую, як вільно ноги босі
траву топтали між насаджень слив...
А де-не-де стояли на дорозі
обідрані до плоті перехожі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441308
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Іванна Шкромида