Тобі,мій смутку, я пишу листа.
Казали, після цього легше жити.
Для тебе я завжди була проста.
Ти відплатив сповна. тепер ми квити.
я полечу, я зірваний листок.
я зникну,щоб весною прорости.
я знала, це останній мій урок.
Ти назавжди чужий. Пали мости.
Тепер у відчаї кидатись на людей...
То не печаль. Та й сльози для слабких...
я завжди була сповнена ідей...
Та я завжди й залежала від них...
Ти снишся. Це вже я не контролюю.
Тривоги й смутки викидаю в будні дні.
я нотами весну в тобі малюю,
І там ти так радієш цій весні...
Пробач за все. Уже не потривожу.
я мусила про це тобі сказати.
Ти бачиш,я й без тебе жити можу....
Хоча... вже й це тобі не варто знати....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441196
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Дана Токарчук