Зливаються всі дні в один клубок
слідів затертих, з пожовтілих ниток
несмілий крок, з заплутаних думок
і мрій, що втілились, вже на руці відбиток.
І спокою немає в спокої, розгубленість,
в веселощах не знайдено утіхи,
всесвітня самота й зажуреність,
приреченість, життя за життям без ліку...
Пролітають дерева повз глянцеву трасу
неспокій губиться в чужих місцях,
назавжди зникає підступний плин часу
розчиняєшся в нових і свіжих чуттях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441176
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: owl silence