Овдовіли вулиці без твоїх перехресть.
Опівночі так холодно.
І терпко в моєму лоні.
Твої розбіжності
тепер
збіглися до купи.
Ридають,
мабуть проклинають
мою траєкторію думок.
Вона замаленька для мене
одної,
тому я витіснена сама із себе.
Зніяковіло дивитись мабуть,
боляче і приторно.
Без тебе.
Коли позаду нікого нема
і спереду пустка.
Мені смішно.
Тому що нема до кого усміхнутись, хоча...
Це життя таке хороше і коротке.
Я терпну біля твоїх колін і забуваю хто я.
Коли я лежу така вся розписана хною, то бачу дощ і сніг
і маленьке янголятко
воно плаче.
Тому що я терпну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441156
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.08.2013
автор: Gabriet Ksenia