– Хто Ти для мене? – питаюся в Бога,
в неба питаюся, в поля і ночі.
Каже Господь: – це твоя засторога,
щоб ти у світі глухому не збочив.
Небо просторе, розкинувши просинь,
в тиші погідній до мене глаголить:
– Серце її у Спасителя просить,
щоб ти не гнувся від горя додолу.
Поле шепоче колоссям налитим:
– Там, за сипучими долі пісками,
ніжність її осяйним лазуритом
світить для тебе, мов свічі у Храмі.
Ніч прихилилась до ніг журавлино,
кинула погляд, як галчині крила,
й прошелестіла: – У грізну годину,
та, про яку ти питаєш провинно, –
Вірна Любов, що тебе захистила.
[i]квітень 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441100
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: Чир Нестор